Закулісна дипломатія під час війни. Відверте інтерв’ю глави МЗС Дмитра Кулеби — про зустріч з Лавровим, гарантії безпеки, вступ до ЄС та боротьбу за відключення РФ від SWIFT

Для росіян санкції – надзвичайно велика проблема. Вони всіма силами намагаються їх зняти, тому що розуміють довгострокові наслідки. Особливо росіяни страждають від зневаги та ненависті у світі

Разом з США ми змусили європейців почати готувати санкції ще минулого року, тому, коли настав трагічний день 24 числа, вони були готові

Колись я напишу мемуари і там буде окрема глава, яка буде називатися "SWIFT". Якби ми діяли інструментами класичної дипломатії, то жодного відключення російських банків від SWIFT ми б не отримали.
На зустрічі голів МЗС країн ЄС мені довелося піти на заборонений в дипломатії прийом – називати всіх по іменах, конкретно по прізвищах. Це було ризиковано. Але я розумів: зараз, або ніколи, і тому я це зробив — я назвав п’ять прізвищ

Голова МЗС однієї дуже впливової країни ЄС сказав мені: "Дмитро, у нашого уряду більше немає жодних табу щодо будь-яких санкцій стосовно Росії". Тепер я хочу, щоб цю фразу мені повторили всі міністри закордонних справ країн ЄС

Я заздалегідь попросив турецьких колег: протокольно організуйте (зустріч з Лавровим) таким чином, щоб на початку не було жодних рукостискань.
Під час зустрічі я сказав Лаврову, що, давай прямо зараз зробимо всі необхідні дзвінки для того, щоб вирішити гуманітарні коридори з Маріуполем. Він сказав "ні".
Я зрозумів, що ми нічого не доб’ємося, що Лавров не готовий на цій зустрічі ухвалювати будь-які рішень. Тому в кінці трошки його потролив, оскільки вже не було що втрачати

Я готовий зустрічатися з Лавровим. Головне, щоб він приїжджав на ці зустрічі шукати рішення, а не просто повторювати наративи російської пропаганди.
Ми можемо виходити до ЗМІ і розказувати один про одного що завгодно, але якщо у нас задача домовлятися про припинення війни, ми маємо будь-які публічні історії залишити поза межами кімнати переговорів

У будь-якої війни є два фінали: поразка однієї зі сторін, або угода — фіксація взаємоприйнятних рішень.
З точки зору України, ми маємо чітко розуміти: або ми налаштовуємося на війну до кінця, в результаті якої ми перемагаємо, або буде угода. Я думаю, що другий варіант все таки є реалістичним. Українська дипломатія працює над тим, щоб угода була максимально вигідна для України

Наша ключова пропозиція – жорсткі гарантії безпеки. Такі, які існують в тому ж НАТО: якщо на нас хтось напав — інші зобов’язуються нас захищати. Але було б безумством вимагати таких гарантій лише від Росії. Ми всі прекрасно знаємо, якою є Росія.
Без гарантій безпеки домовленостей бути не може. Ми всі вивчили сумний досвід Будапештського меморандуму

У нас є три аргументи, які роблять нашу позицію на переговорах сильнішою: наш спротив, зброя від партнерів і санкції

Над тим, щоб Україні надали статус кандидата на членство в ЄС, ми почали працювати ще до війни. І реакція ЄС була: "ні, ну ви що? Забудьте, цього ніколи не буде"
Але неможливі речі стали можливими — ми подали заявку, яку ЄС підтримав. Єврокомісія почала процедури щодо її розгляду. Процес набуття членства України в ЄС реально розпочався — ще три тижні тому ми не могли про це мріяти.
В позиції НАТО за цей час не відбулося жодної зміни. ЄС переступив через себе, НАТО – ні. Може, це час нам замислитися?

Про репарації ми говоримо у всіх форматах. Заплатити доведеться не лише грошима, але й посадкою конкретних людей, які вчиняли воєнні злочини і злочини проти людяності на території України.
За кожну сльозу, за кожну краплину крові рф буде платити. І скільки я буду займатися своєю роботою, стільки буду працювати заради того, щоб це сталося